Міф про те, що без дитини сім’я неповна, – один із найпоширеніших у нашому суспільстві. Однак думка про те, що для створення сім'ї двом партнерам необхідно мати дітей, абсолютно невірна. Насправді цей міф може мати негативні наслідки як для батьків, так і для дитини.
Міцні відносини і любов створюють сім'ю
Одним із найважливіших аргументів проти цього міфу є те, що партнери повинні мати міцні стосунки та любити одне одного, щоб створити сім’ю. Дитина не повинна замінювати проблеми у їхніх стосунках або відсутність емоційного зв’язку між ними. Крім того, дитина має бути свідомим вибором, який базується на бажанні та можливостях обох партнерів бути батьками.
Щасливі батьки роблять дітей щасливими: важливість благополуччя в бездітній сім’ї
Ще один важливий аргумент: щасливі батьки роблять дітей щасливими. Діти дуже чутливі до атмосфери в сім'ї і відчувають будь-яку напругу, хвилювання або засмучення батьків. Якщо батьки незадоволені або часто сваряться, дитина відчує це і може від цього постраждати. І навпаки, якщо батьки щасливі і люблять один одного, дитина відчує цю любов і почуватиметься безпечною та захищеною.
Рішення мати дітей: соціальний тиск vs. свобода вибору
Вибір не мати дітей може бути таким же справедливим і поважати. Кожна пара має право вирішувати, як вона хоче жити своїм життям і організовувати свої стосунки. Немає універсального рецепту, як бути щасливим і заповненим, а соціальний тиск щодо народження дітей може створити стрес і дискомфорт у стосунках пари.
Крім того, народження дитини не завжди є хорошим вибором для кожної пари. У деяких партнерів можуть бути проблеми зі здоров’ям або фінансові проблеми, через які вони не можуть мати дитину. У цих випадках тиск суспільства щодо народження дитини може бути дуже стресовим і може негативно вплинути на стосунки між двома партнерами.
Однак ми не можемо ігнорувати той факт, що багато людей хочуть стати батьками і вважають це важливим аспектом свого життя. Для деяких діти можуть принести відчуття задоволення та справжньої мети в житті. Треба розібратися у своїх внутрішніх мотивах і переконатися, що ми готові взяти на себе відповідальність за виховання дитини.
